09 | 07 | 2020

Цитування. Правила оформлення

Використання у роботі цитувань з належно оформленими посиланнями дає змогу:

  • уникати плагіату та дотримуватися академічної доброчесності;
  • продемонструвати наукову обізнаність автора, обґрунтованість положень дослідження та його масштабність;
  • підтвердити власну думку та посилити її аргументацію;
  • подати аргументоване заперечення, спростування контраверсійної думки іншого автора задля доведення власної позиції;
  • здійснити порівняння, аналіз різних поглядів на те чи інше питання, проблему;
  • ідентифікувати та відшукати джерела, на які посилається автор, для підтвердження достовірності цитованого тексту або ознайомлення з додатковою інформацією.

Зверніть увагу! Збільшити відсоток оригінальності роботи вдається завдяки ретельному перефразуванню використаних цитат, але з ОБОВ’ЯЗКОВИМ ПОСИЛАННЯМ НА ДЖЕРЕЛО ВИКОРИСТАНОЇ ІНФОРМАЦІЇ. Нехтування цим правилом призведе до порушення академічної доброчесності, а отже, вчинення плагіату, що виявиться під час антиплагіатної перевірки роботи. Пам’ятайте! Цитована думка усе одно є запозиченою, навіть якщо вона ідеально перефразована, а тому потребує посилання на джерело використаної інформації!

Перефразування – це виклад цитованого тексту своїми словами зі зміною структури речення, але зі збереженням суті повідомлення. Перефразовується зазвичай невеликий обсяг інформації. Для цитування значного масиву тексту доцільно застосовувати прийом узагальнення – виокремлення основних положень, думок, ідей автора. Узагальнення дає змогу скоротити обсяг цитати, сконденсувати лише головну інформацію, позбавляючись від несуттєвої додаткової інформації та авторських роз’яснень.

Цитата – порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов’язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні (Закон України «Про авторське право і суміжні права»).

Використовується пряме та непряме цитування. Пряме цитування передбачає дослівне, точне, без жодних змін використання запозиченого тексту і обов’язково береться в лапки (виняток: якщо цитується поезія, лапки не потрібні). У прямому цитуванні не дозволяється змінювати слова цитати. Однак з метою скорочення її обсягу допускається пропуск слів, якщо це не призводить до викривлення думки автора. У такому випадку на місці пропуску ставляться квадратні дужки з трикрапкою всередині. Непряме цитування, так званий парафраз, – переформулювання, переказ цитованого тексту своїми словами за умови збереження суті.

Зверніть увагу! В обох випадках – прямого та непрямого цитування – потрібно вказати на джерело цитованого тексту за допомогою належним чином оформленого посилання.

Не варто зловживати прямими цитатами – дослівними фрагментами використаних текстів. Цитата має бути доречною та органічно вписуватися у структуру вашого тексту. Доцільно використовувати цитати у випадках:

  • необхідності дослівної передачі думки автора, зумовленої винятковою оригінальністю або особливим стилем викладу чи унікальною манерою письма;
  • підсилення думки влучною авторською цитатою;
  • потреби аналізу самого тексту (закону, художнього твору тощо).

Використовуючи цитати, варто пам’ятати про кілька простих правил:

  • цитата має бути стислою, що досягається завдяки скороченню цитованих фрагментів та ретельному відбору найсуттєвішого й найхарактернішого з висловлювання цитованого автора;
  • невмотивоване використання занадто громіздких цитат може створювати враження відсутності в автора вміння критично опрацьовувати інформацію;
  • надмірна кількість цитат, незначний відсоток власне авторського тексту, наведення кількох цитат підряд одна за одною без авторського аналізу свідчать про низьку вартісність роботи та її несамостійність;
  • не рекомендується починати абзаци з цитати.

У роботі має бути чітке розмежування авторського та цитованого текстів. Візуально це допомагають зробити сигнальні фрази, що показують перехід до думки цитованих авторів. Наприклад,
На думку вченого,...
Як зазначають (стверджують) у своїй роботі…
Дослідник наголошує (зазначає, стверджує, зауважує)…
Відповідно до концепції вченого,…
Дослідження вченого розкриває аспект…
У своїй праці вчений висвітлив…
Науковець констатує, що…
Погляди дослідників сходяться на тому, що…
Автор підкреслює важливість гіпотези такими твердженнями…

Способи уведення цитати у текст:

  • цитата подається повністю після слів того, хто цитує;
  • цитата подається повністю перед словами того, хто цитує;
  • цитата подається повністю, але розривається словами того, хто цитує;
  • цитата подається у вигляді окремих слів, узятих з одного речення автора зі зміненим відмінюванням таких слів;
  • цитата подається в скороченому варіанті без викривлення думки автора (з використанням таких знаків [...] на місці пропуску);
  • об’ємні цитати, що складаються з кількох речень (у деяких стилях цитування, як-от APA (American Psychological Association Style), їх іще називають блоковими), варто відділити від авторського тексту з метою чіткого розмежування з цитованим текстом. Така цитата може не братися у лапки, натомість – виділяється або відбивається від решти тексту певним способом (набирається іншим кеглем, шрифтом, накресленням, відбивається від основного тексту більшими абзацними відступами тощо);
  • цитування джерела іноземною мовою здійснюється наступним чином: або цитата подається мовою оригіналу та береться в лапки, або ж у лапках наводиться авторський дослівний переклад (у такому випадку робиться примітка «переклад з англійської мови наш. – ініціали автора роботи»).
Графік роботи

8:15-17:05
Вихідні: сб, нд

Абонемент
Читальні зали

LiveZilla Live Chat Software